Рукотворність COVID-19, біологічна зброя та українські тести

Завдяки коронавірусній кризі, каже академік Михайло Тукало, в Україні стали більше слухати науковців. Але ще не стали їх чути. Науку, зокрема й ті її напрями, які завтра стануть головними для біобезпеки країни, держава майже не фінансує. Михайло Тукало розмірковує про те, чи довго лютуватиме коронавірус та чому складно розробити вакцину проти нього, а також розповідає про небезпечні генетичні експерименти, які не в силах зупинити світова спільнота і які легко перетворити на біологічну зброю.

Учений пояснює чому інститут досі не отримав держзамовлення: «МОЗ начебто вважає, що інститут не може впоратися з великим обсягом замовлення. Хоча від березня ми могли б виготовити значно більше, ніж 200 тисяч тестів. (…) Ми виготовили певну кількість тестів і останні півтора місяця перебуваємо, так би мовити, на низькому старті. Провели підготовку деяких складових тест-систем, а відносно реактивів маємо домовленості з фірмами-постачальниками. Якщо кошти надійдуть, то за 2 дні ми вже будемо готові до виробництва. Від початку епідемії до нас зверталися мери міст, серйозні приватні компанії,  зокрема і закордонні, які хотіли укласти договори на постачання ПЛР-тестів. Маємо 15 заявок. Але ми не можемо відповісти на ці пропозиції через те, що зв’язані зобов’язанням перед державою. Якщо держзамовлення не буде, укладемо угоди з фірмами, які співпрацюють з інститутом, проконсультуємо їх щодо налагодження виробництва, залучимо до купівлі реактивів, врешті-решт продамо ліцензію».

Михайло Тукало також пояснює наскільки складно розробити ПЛР-тест: «З наукової точки зору, це справа нескладна. Створення тесту включає віднайдення правильних праймерів (тобто шматочків ДНК) для того вірусу, який ви хочете виявити. З вірусу ви повинні виокремити найбільш специфічний для цього штаму шматочок і синтезувати відповідну комплементарну ДНК. Теоретичну частину такого завдання виконують наші студенти на практичних заняттях. Але не все так елементарно, як може здатися. Німецькі та китайські вчені першими зробили тест-системи для виявлення коронавірусу, вони поспішали і трохи помилилися. На той час існував лише один штам коронавірусу, тож вони проаналізували дуже мало послідовностей. Перші німецькі та китайські системи сьогодні працюють не дуже якісно – дають багато фальш-позитивних результатів. Коли наприкінці січня вчені нашого Інституту працювали над власною ПЛР-системою, існувало вже 18 штамів коронавірусу. Ми ж обрали стратегію, відмінну від тієї, якою пішла більшість країн. Вони використовують технологію ТагМан – флюоросцентно мітять праймер. Ми не мітимо флюорисцентно сам праймер, у нашому тесті флюорисцентна мітка потрапляє в ампліфікований продукт, тобто в ДНК, яка нарощується. Розроблена в ІМБіГ НАН України двокрокова система дозволяє виділити ДНК і її додатково аналізувати, тоді як за тагманівської однокрокової технології її не можна виділити. Першого хворого на коронавірус в Україні виявили завдяки нашій ПЛР-системі. Нам передали ДНК хворого. І наші вчені вирішили перевірити: а це точно вірус, що спричинює COVІD-19, а не якийсь інший? Отож ми відсеквенували, тобто визначили послідовність нуклеотидів у цьому вірусі – і переконалися: так, це саме вірус SARS CoV-2. Вчені, які працюють за тагманівськими методиками, зробити цього не можуть».

Молекулярний біолог розповів про різні штами COVІD-19, його походження та перспективи людства: «У перші місяці пандемії вчені припускали, що COVID-19 мутує не дуже швидко, але дотепер у світі виявлено вже понад 200 видів мутацій. А до літа, впевнений, буде значно більше. У середині квітня ми надіслали офіційного листа в ЦГЗ з проханням надати для досліджень десять зразків РНК від інфікованих людей. Йдеться, звісно, не про вірус, а, так би мовити, про його дезактивовану частину. Невдовзі отримали довгу відповідь з поясненням, що ЦГЗ нема коли цим займатися. (…) Мутацію неодмінно треба відстежувати, адже коронавірус стає не таким агресивним, зате підступнішим: він все більше вражає безсимптомно, але б’є по нервовій та серцево-судинній системі. Відсотків на 90 я певен, що вірус рукотворний. (…) Думаю, буде, як з грипом – за рік-два люди призвичаються до цього вірусу, винайдуть вакцину. Припускаю, що 30% населення вже безсимптомно перехворіли. Схоже, перехворіємо всі. (…) До слова, нинішня пандемія не є несподіванкою. Вчені її передбачали, лиш не знали, з якою швидкістю вірус розповсюджуватиметься. Протягом десятиліть українській владі втовкмачують: гроші треба вкладати в науку, медицину та освіту. Сьогодні до цієї тези можна дописати: якщо хочете жити – треба вкладати в науку. В Україні давно треба створити центр з вивчення патогенів людей і тварин. Єдиний центр, де би працювали кращі фахівці різних інститутів – молекулярні біологи, вірусологи, генетики, імунологи. Його можна було би організувати на базі нашого Інституту».

Михайло Тукало розповів про дослідження в Інституті молекулярної біології та генетики НАН  України: «Попри спокуси кинутися в прикладну науку, ми намагаємося витримувати баланс між нею та фундаментальними дослідженнями. Адже тільки ви занурюєтеся в прикладні речі, то не встигаєте за швидким розвитком науки, моментально відстаєте методологічно, ідейно. Умовно кажучи, ви продовжуєте забивати цвяхи там, де вони перестали бути потрібними. Бразилія, Індія, Аргентина – країни, які визначили пріоритет прикладної науки над фундаментальною, отримали швидкі вигоди і користь, однак невдовзі почали відставати. У нашому Інституті є кілька відділів, які працюють над створенням ліків, зокрема, проти ішемічної хвороби та раку. Є відділи, які спеціалізуються на стовбурових клітинах – це фантастична перспектива для людства. Я сам 15 років працював у білому халаті в кращій лабораторії Європи – в департаменті Європейської молекулярно-біологічної лабораторії в м. Гренобль. Ця лабораторія ЄС має безрозмірний бюджет. Ми працювали з ферментами, задіяними в біосинтезі білка, і виникла ідея використовувати їх як мішені для розробки ліків. Після повернення до Києва я продовжив цю справу тут. Разом з відділом біомедичної хімії (керівник Сергій Ярмолюк) ми розробили нові антибіотики проти туберкульозу. Інститут і зараз працює над новітніми антибіотиками. (…) Наші науковці вивчають механізми, що допоможуть виявити, є в людини хвороба чи немає, а якщо є, то на якій стадії. Ми плануємо і розробити тест-системи, і визначити індивідуальні підходи до лікування різних важких недуг. Такою буде медицина ХХІ століття. І ми б хотіли, щоб наша країна ввійшла в епоху персоналізованої медицини у всеозброєнні.  Для таких досліджень у нашому Інституті є базис, глибоке розуміння проблеми і є кадровий потенціал». Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю