Стаття завідувача відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України академіка Якова Дідуха і старшого наукового співробітника відділу фітогормонології цієї ж наукової установи кандидата біологічних наук Оксани Футорної (Джерело: газета “Світ”, №13-14, 2020 р.)
Як зазначають автори публікації, на початку XXI століття біологія отримала в своє розпорядження унікальний за точністю та зручністю інструмент — ДНК-штрихкод, який дозволяє ідентифікувати види на основі окремих фрагментів організму, його біологічних рідин, а також стадій життєвого циклу з недостатньою кількістю морфологічних ознак.
Там, де спеціалісти систематики не в змозі ідентифікувати вид через механічні пошкодження, втрату морфологічних ознак чи на початкових стадіях розвитку (яйця, личинки, насінини або проростки), на допомогу приходить штрихкодування ДНК. Застосування такої технології дозволяє науці використовувати колосальний обсяг раніше недоступної інформації.
Сьогодні ДНК-штрихкодування широко застосовується дослідниками у сфері теоретичної біології, захисту зникаючих видів, карантинними, моніторинговими і митними службами, криміналістами та епідеміологами для вирішення прикладних завдань.
Для систематизації, зберігання та аналізу даних створено Глобальний банк ДНК-штрихкодів, який активно поповнюється завдяки зусиллям міжнародного наукового співтовариства.
В основі концепції ДНК-штрихкодування лежить уявлення про те, що кожен біологічний вид на планеті може бути ідентифікований за ДНК. Однак для того, щоб цей підхід був застосований в реальному житті, потрібно, щоб ідентифікація проходила не на основі аналізу всього генома або його довільної ділянки, а за якоюсь короткою й універсальною послідовністю ДНК. Ця послідовність має бути ідентичною у всіх представників виду (навіть з різних популяцій), а також — відрізнятися від такої ж послідовності ДНК інших видів.
Після довгих пошуків такі ділянки геному були знайдені практично для всіх царств живих організмів (поки виключаючи протистів).ОЗНАЙОМИТИСЯ З ПОВНИМ ТЕКСТОМ СТАТТІ
Джерело: газета “Світ”, №13-14, 2020 р.